Тантале бідний, скільки ти стерпів –
Спокус, гріхів, свавільної облуди!
Як тяжко мучить зло своїх рабів!
Хоч бачать насолоду в тому люди.
Їм, скромним та незрячим, не дано
Угледіти глибину суть вистави,
Написану богами вже давно
В передчутті жорстокої забави.
Царями забавляються боги,
Дарують їм і золото, і владу.
Та плату вимагають за борги,
І шансу не дають пізнати правду.
Вінки лаврові, мов ярмо несуть,
Усі, хто стали на сумнівну путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359960
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Лілія Ніколаєнко