Мов в вирій птахи, привітання линуть
До Батьківщини нині благовійно.
Хочу і я внести лепту вдовину:
З днем Незалежності тебе, моя Вкраїно!
Мов курка ти, що щойно общипали,
З якої юшку прагнули б зварити...
Чи так ще кілька літ назад гадали
Твоє ми день народження зустріти?
Рани на тілі, у душі – тумани,
На устах – вишнях – знаки заборони.
За що ходили в бій твої гетьмани,
За що сини кістьми вкривали лоно?
На горло тобі чоботом ставали
Чужинці, котрі тіло роздирали.
Та так щоб в незалежній поступали
Із твоїм словом – цього не чекали.
З чим далі ти зустрінешся в дорозі?
Може розірвуть знову на частини?
Не дам, не пущу, ляжу на порозі,
Грудьми тебе укрию, Україно!
І вас прошу, усіх, хто не байдужий!
Устаньте, підніміться із канапи.
Кожен один - ніхто, та вкупці – дужий.
Не даймо рідній Матінці сконати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359496
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)