Як довго вже ми у одному плацкарті?
П’ємо одну воду, спимо на сусідніх…
Не знаю, чи ми один одного варті,
Чи наші взаємини й досі ліквідні.
Напевно, щось просто наплутали в касах,
І ми опинились в одному вагоні.
Обидва шукаємо щастя по трасах,
На фото фіксуючи – їх невагомість.
Як довго вже ми... блукаємо в датах?
Щоранку – нові маршрути на карті.
Так складно те щастя знайти, відшукати,
Та знову, в кишені – білети плацкартні.
(2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359361
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Антон Срібний