Розриваючи всесвіт в свої думках,
Треба йти далі...
А далі чорні дири, пусті квартири,
Безліч дзвінків " недосяжності" .
Безліч скалічиних, проклятих, скомканих
Але ще майже живих лю-дей.
Майже таке ж яскарве сонце як і у Адама,
Майже такі ж грішні вчинки як і у Еви.
І хто знає, можливо немовля,
Породить новий всесвіт за шість днів...
Ломаючи свої спраглі надії,
Нестерпні бажання...
Житиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359248
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2012
автор: Алиса Кирова