Застогнала від зневаги
моя Україна.
Зазнала вона наруги
від байстрюка, а не свого сина.
А, ти друже мій хороший
і славний козаче.
Встань на захист рідної мови
нехай вона не плаче.
Наша влада одягнула
Московські жупани.
І хоче тебе поневолить,
одягнуть у кайдани.
Ще недовго залишилось
і землю поділять.
Станемо кріпаками, що й
не буде де пшеницю посіять.
А, ти мовчи, тоді будемо
голі й босі.
І не будемо Українцями
а, вже малоросси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358676
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2012
автор: Віктор Варварич