Не ховай, не ховай від мене…
За чорними птахами вій…
Світле своє і натхненне,
Обличчя із майбутніх мрій!
Не ховай від мене обличчя моєї долі,
Відкрий мені Голгофи моїх доріг,
Подаруй мені нарешті трохи волі,
Яку давно для себе заслужити зміг!
Яку для себе виборов я кров*ю,
Яку своїм терпінням відкупив…
А потім освятив любов*ю…
І золотом гарячих нив!
Не ховай,не ховай від мене,
Сяйва сліпучого рідних рук..
Каре море твоє незбагненне,
Оберіг від розлук і мук!
Пробуди,мою душу стомлену і сплячу,
І серце,де давно вже повний штиль,
Розбурхай мій Дух,дикий норов козачий,
Солодким дотиком теплих хвиль!
18.08.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358471
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.08.2012
автор: Той,що воює з вітряками