Осколки битого життя,
В єдине ціле не стулити.
Спізнілим буде каяття,
Що не судилось разом жити.
Я вже жалію, потім ти,
У розпачі зламаєш руки.
Невже до цього щоб дійти,
Пройти потрібно через муки?
Туманом смуток у очах,
Застиг неначе докір долі.
Душею десь блукає страх,
Стиснулось серце мимоволі.
Життя в напрузі провести,
Щодня очікуючи зради…
Невже на це згодилась ти?
В ім’я чого і кого ради?
14.03.2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2012
автор: Мирослав Вересюк