Я жив у світі, що створений не мною
У просторі, де завмирають колорити часу
Йшов до тебе, з теплою весною
І з тобою я вмирав щоразу…
У цьому вимірі, радість нескінченна
Народжує лиш келихи вечірніх трунків
У неї суть, що часом незнищенна
І доказом того є вічність поцілунків…
Але, як завжди є незрозумілі речі
Реальність ця, не є легальна у житті
Вона маскує зайві кровотечі
І лишає сни мої на самоті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358160
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: EroS