Морська рапсодія

-----------------------------------------
                         І

Остання  щогла  вічність  як  втонула,
Ще  й  недостойна  -  лишень  із  човна.
Давно  перебрано  усе  під  мулом,
Чаша  терпіння  витекла  сповна..

Безсило,  тихо  ковзає  морська  гладь,
Бездонних  сил  зосталося  катма.
Та  намір  тліє:  вже  раз  занепадать  -
То  вдіять  це  ніяк  не  задарма.

І  вибір  ставсь  на  недалекий  берег,
Де  височів  прадавній  бастіон.
Йому  випав  цей  нещасливий  жереб,
Що  прирікав  фортецю  на  схорон..

                         ІІ

Гранітні  скелі  сколисали  вежу,
Час,  битви,  море  -  довершили  гарт.
Та  старий  форт  своє  уже  відстежив,
Тепер  він  був  колишній  авангард.

Давно  забрали  звідтіль  і  гарнізон,
Нема  стягів,  арсенал  -  понурий.
Поринув  замок  в  нечулий  напівсон..
Лиш  один  вояк  вартує  мури.

Зосталося  тиждень  перебути  пост,
Кине  він:"Прощай!"  -  в  напрямі  бійниць.
Та  коли  це  з  морем  дивне  щось  сталось:
Темрява  зійшла  до  людських  зіниць.

                         ІІІ

Спопеліло  небо,  зчорнилась  вода,
Навісніє  й  знов  -  падає  навзрид.
Непокинув  посту  одинак-солдат,
Шторм  вже  закида  хвилі  на  бескид.

Взявши  висоту  гамує  одну  мить,
Свистом  промовляє:"Я  єсьм  Море!".
Воїн  непорушний,  тілом  не  тремтить:
"Я  єсьм  Вартовий!"  -  погляд  говоре.

Невимірний  безум  вщент  змиває  форт,
Й  давлять  море  корчі  макабричні..
Помира  дух  моря,  вже  немає  спроб:
Воїн  переміг  -  стояв  довічно..

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357638
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: Tea-break