А він уперше не сказав «добраніч»,
Вночі приходили якісь химерні сни…
І думку бив кривим ціпком параліч,
Підказував – прийми і спокій поверни.
Того ми любимо, хто нас не бачить,
Нас часто люблять ті, кого не чуєм ми.
Але коханню доля не пробачить
Украдене… Як аксіому це прийми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357542
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: Тамара Васильєва