присвячується моєму діду...
Ще літ 25 назад –
Навіть вдома боялись хреститись...
А тепер попереду на Службі стоять –
І бояться в об’єктив не вміститись...
Агітують, куди не піди...
Скоро будуть, як “свідкиєгови”!
Б’ють у дзвони, а дзвони - не ті,
Хоча й з української мови!
Бог у всьому , Бог – у тобі,
та якщо Його в серці не маєш –
навіть в церкву турецьку піди –
не знайдеш – марно шукаєш!
Кажуть – "в селі святого, зведем монастир",
Й почали щось (чи когось) закладати!
А де ви з лопатами, шановні, були,
Коли мій дід храм ходив мурувати?!
Не чіпайте моєї мови і церкви,
Геть руки від мого села! –
Бо за це багато можуть померти,
Бо з цього бере сили для себе війна!
Може й не варто, малій, мені
Лізти в тему таку небезпечну...
Проте - наближається вік,
Де нахабство буває доречним! 14.08.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357310
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Яна Бім