Це буде завтра...
точніше вранці,коли я спатиму тривожно!
Як сторож ночі,
світитиме знову,самотній ліхтар!
Під ковдрою осінього диму,
де-не-де відчутно буде скрип,знайомого вітру.
Вже руки у кишені,і чашка чаю зігріть,уже не в змозі.
Це буде завтра...
Осінь,мабуть,ніжно шептатиме мені про невдале кохання.
Не жаліючи,кидатиме в обійми темноти...
і солодко гвалтуватиме,міцно стискаючи мої долоні.
А потім...??
потім змучену мене цілуватиме...
кидатиме до ніг "червоні ромашки ".
і тихо..тихо...насміхатись!
це буде завтра.
вранці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357000
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2012
автор: Марина Василюк