Я Вам ніколи то́го не скажу́:
Як запалили в серці дивне світло...
Про те, як надвечір’ями тужу
І марю небом, і сумую вітром -
Ні, не скажу́... При зустрічі тремкій
Сховаю очі в пазуху мовчання -
Не видко серця і не чутно мрій,
Де світлячки вчає́́́́ного кохання.
Хоч світло те вагує за межу!
Себе в собІ долати, мо’, й не варто...
Та все одно ніколи не скажу,
Хіба що здогадаєтеся раптом...
(12.08.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356966
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: Леся Геник