В усіх якісь звитяги чи заслуги.
І люблять лише тих, у кого чин.
Я без звання вертаюся удруге,
і ти, будь ласка, вдруге не покинь.
Бо в що ж тоді ще вірить на цім світі,
як не в жіночність праведну твою.
Хоч я життям і покидьками битий,
хай на коліні, але ще стою.
Й стоятиму до скону на своєму,
й плюватиму у писки всім: моя!
Зламати собі долю – не проблема,
а от урятувати її як?
І я прийду – без почту і регалій,
без пафосу і фарсу, – хай їм грець.
Я ще живу (і просто, щоб ти знала)
… з тобою в серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356954
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: Perelubnik