Голубіє поміж трав смачна чорниця -
Їх збирає в вишиванці молодиця,
Вище росту чоловіка диво-квіти -
Рвуть ожину у свої корзинки діти…
На землі лежу я на гірській вершині -
Як мурахи, сільські хати у долині…
А на схилах серпантин доріг й стежинок -
Сонце йде за обрій на ніч на спочинок…
Нас давно чекає гурт пустих кабінок -
У корзинці квіти, схожі на барвінок…
Краєвид безмежний тішить наші очі -
Під ногами вже чорніє глибина урочищ…
Завмирає серце, трусяться коліна,
Мої руки потерпають від тремтіння,
Вибору немає - у душі тривога,
Екстремальний транспорт - підвісна дорога…
Вниз летіли, ніби в теплий вирій птахи,
А вечірнє небо накривало дахом,
Промайнув політ з вершини швидкоплинно,
І нарешті ми спустилися в долину…
Дивовижна казка на горі Тростяній
В моїй пам‘яті, як квітка, не зів‘яне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356914
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО