Просто крізь біль повірити у казку,
Просто крізь ніч побачити любов.
Ми тихо танем з ніжності у ласку,
Чому ж не жити, а зриватись знов.?
Люди сильніші, ніж здається вірі,
Ламка вона й все падає до ніг...
О, схаменімось. Люди ми, не звірі,
В долонях наших досі тане "сніг".
Досить розмов, про людство, як про пога.. нь..
Не згинули у нас ще почуття.
В сльозах гарячих ще про батька спогад,
В сльозах бабусі внукам співчуття.
Нам головне не втратити на Бога
Надії й віри у Його слова.
Освітить розум, вкаже на дорогу,
Його підтримка назавжди жива.
Просто крізь біль повірити у ніжність,
Просто зібратись і перемогти!
Попереду ще ясний день та вічність,
Й завжди ми в силах радістю цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356787
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: Barabashka