Зненацька лякаюсь в саду
Гупання яблук додолу,
Одне на долоню кладу,
Знаєш, життя йде по колу.
Жаль перезрілого плоду,
Його сонце сильно пекло,
Що ж, таку маєм погоду,
Відчуваєш зайве тепло?
Так і доля часто нас палить,
Радості вип'є весь сік дорогий,
Сьогодні неначе ще хвалить -
Завтра ховає свій досвід гіркий.
Вночі я погляну на небо -
Скільки зір - стільки й життів,
Зарані нам падать не треба,
Борись і живи, як хотів!
Не шукай тільки рук співчутливих,
Хай думка біжить вільно сама,
З таких сильних Бог робить щасливих,
Йди вперед - бо настала пора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356467
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: Лілея Лозова