ПІЗНАВАТИ ЖІНОК – це як відкривати незвідані планети, з їхніми різними захоплюючими плоть і дух еротичними формами, грати на них, як на музичних інструментах, входити в цей світ задоволень, зливатись з ним.
Та не вдовільнять мене мандри квітучими полями людських доль і збирання гербарію з роз¬битих жіночих сердець. Бо мій світ – не обмежити стеблами багатосерцевого цвіту Діцентри, якій, як і мені, потрібен простір, щоб розмістити свої почуття. Мені потрібне зоряне небо, його галак¬тики. Я розселив би по них свою душу і втілив би в безлічі чарівних світів, мені потрібен цей Все-світ... А тут, на Землі, я майструю до нього сходи в душі із віршів. І в цьому земному прообразі раю я знайшов ту кохану, яку не покину, бо без неї втрачу забагато себе. Певно, з-за таких, як вона, сотворив Бог космопростори, щоб будували ми в них свої безпечні орбіти для кришталево чистих планет кохань в галактиках своїх почуттів раю прийдешнього...
Посміюсь із дріб’язкової моралі доби, бо під її суддівською мантією обмежена матерія миті, а мені потрібна вічність і добро – гармонійна всеможливість. На менше я не погоджусь.
І не дорікайте мені, що не купався у водах Ганга, не ходив до Мекки і не народився в Єруса¬лимі, бо я син цієї землі України і таємничого зоряного Всесвіту. І шукаю своє щастя та гармонію ідеалів всецвіття, ту гармонію, яку шукали сліпі пророки і божевільні філософи, та так і не знай¬шли. Я спробую її знайти. Давайте спробуємо разом. Може, нам поталанить таки знайти її, ту гар-монію щастя між усіма людьми і світами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355795
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Микола Істин