Людині Бог у серце вічність вклав,
Вона ж того не розуміє.
Мов мавпа з мертвим дитинчам,
Ще носиться допоки рештки не зотліли.
Так боїмося втратити життя,
Та легко ми його марнуєм.
Знецінені правдиві почуття –
Мерців ми більше ніж живих цінуєм!
***
Бог человеку вечность в сердце подарил.
Ему же это вовсе непонятно.
Как обезьяна с мертвым малышом,
Таскается поколь не пропадут остатки.
Мы жизнь боимся потерять,
Но так легко ее транжирим.
Все чувства обесценены насквозь,
И мертвых больше, чем живых любили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355550
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: А.Б.В.Гість