МАВЗОЛЕЙ

Людині  Бог  у  серце  вічність  вклав,
Вона  ж  того  не  розуміє.
Мов  мавпа  з  мертвим  дитинчам,
Ще  носиться  допоки  рештки  не  зотліли.

Так  боїмося  втратити  життя,
Та  легко  ми  його  марнуєм.
Знецінені  правдиві  почуття  –
Мерців  ми  більше  ніж  живих  цінуєм!


                           ***

   Бог  человеку  вечность  в  сердце  подарил.

   Ему  же  это  вовсе  непонятно.

   Как  обезьяна  с  мертвым  малышом,

   Таскается  поколь  не  пропадут  остатки.  

 

   Мы  жизнь  боимся  потерять,

   Но  так  легко  ее  транжирим.

   Все  чувства  обесценены  насквозь,

   И  мертвых      больше,  чем  живых  любили.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355550
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2012
автор: А.Б.В.Гість