Ти запросив мене вчора вперше на сніданок.
Поклав канапку з червоною ікрою, запарив в турці каву.
Три види змішав докупи - оригінальна вийшла, ігриста,
Не така, як позавчора, без смаку, а насичена й піниста.
Ще подав яйце, кашу, фрукта підніс до рота -
Словом, нагодував мене до сита, мов бегемота.
А тоді таку розчервонілу всю і спітнілу
Відправив у душ свій новий, щоб помила тіло.
Напевно, гадав ти, любий, що цього усього досить,
Для того, щоб дозволила тобі пестити свої коси.
Я ж вийшла не м'яка, а напружена, мов футбольний м'ячик.
Тіло зачинила своє на всі замки, а душу тим паче.
Ми довго сиділи на канапі і ні про що говорили,
Але наша тривала розмова ситуації не змінила.
Вогонь не спалахнув, так, трішки блиснув і загасився.
Напевно, в мені щось не так? Або ти у чомусь провинився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355258
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)