В огненні барви
крила зайнялись,
іскрОю жару
стукає у шибку
МЕТЕЛИК.
Знаком сонця
грає блиск,
летить у ніч,
відламуючи скибку
крихкого сну,
досвітніх мерехтінь,
коли трава
ховається у схиму…
Але душа біліє.
Що їй тінь!
Коли вона –
польотом одержима.
А сонник спить,
обвітрюється цвіт,
стає немов
закладка на сторінці…
Мій сон до Вас
метеликом летить
і стелять оксамити
чорнобривці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355068
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: Окрилена