Я нічого не хочу бачити
і нічого не розуміти...
Тільки очі, одні лише очі
У вогні тих далеких молінь.
Моє серце усе не пробачить:
Тільки правду і ще раз любов,
Залишайся, лишайся назавжди...
Не покинеш свою любов.
Не в новинку малюнки чудові,
що їх вітер-мороз малював..
Те дароване щастя щоночі
він з собою щораз забирав.
Хай іде все на світі й минеться,
Тільки біль не покине ніде,
Тільки сонце усюди знайде.
Вільним подивом дивних думок,
вічним заревом свіжих зірок…
Не мине і століття –
Ти прийдеш у життя.
Та чи буде кохання,
адже я – не твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354802
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Ліда Байрова1