Моє життя неначе чисте поле,
На ньому люблю сіяти полин
Й перевіряю, чи мій дух його поборе
А чи зів’яне від гірких зернин.
Моє покликання вирує і стихає.
Підгонить деколи неначе батогом,
Або на довгий час десь пропадає,
Й з’являється з п’янким вином.
Моя любов взаємна – й це чудово!
Бо доля нагороджує мене,
В житті трапляється щось загадкове,
Коли добро прийде – лихо мине.
Мої висоти поки не підкорені.
Але до них я все таки дійду,
Так як ноги мої не зморені,
Я тому пришвидшую ходу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354793
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Зеленчук Галина