Я надивилася всілякої реклами.
Заснула. Бачу недолугий, дивний сон.
Я ніби впала, провалилася у яму
На кілька рідних і знайомих нам персон:
Купила засіб для пом”якшення волосся
І для його об’єму – дуже ловкий крем.
Тепер щоранку в відображення дивлюся
Своє й кажу йому: «Привіт тобі, об”єм!».
І чоловік тепер був зранку насторожі –
Злякався, думав, що поїхав в мене дах.
А я інакше, друзі, вже тепер не зможу –
А мій об”єм? То ж він образиться відтак!
І він пішов! Та не об”єм. Пішов мій любий.
Сказав: - Здурію тут. Пробач, та з мене – все!
То твій об”єм, то твій «Евкліпс»! Та досі, буде!
Мене від «радощів» твоїх уже трясе.
Забула всипати «Мезиму» у кишеню.
І ось вже маю я у пузі результат:
Забула раптом про пігулок міцних жменю -
Перетворилася я на аеростат.
Хотіла б я, звичайно, якось поширяти
У небесах (зовуть!), та все ж таки не так.
Тепер у мене треба стрільнути з гармати,
Щоб збити з неба. Хто у нас такий мастак?
Я стала плакати й гукати в поміч маму,
Не розуміючи своєї тут вини.
Тепер дивитимусь із острахом рекламу,
Щоб не ішли оті страхіття в мої сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354627
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2012
автор: Ліоліна