Коли сонце сідало за лісом,
Вона випускала з кишені сузір'я,
У хмарах підвісила місяць,
Вітри виганяла зі свого подвір'я.
І як небо темніло поволі
Натрусила з роси білосніжних перлин,
І, розклавши багаття у полі,
Відбирала рубіни із-поміж жарин.
В небо зоряне зринула, дико сміялась,
І за обрій, шалена, летіла...
Але поки в космічних озерах купалась
Випадково утратила крила.
У туман загорнулась - не змокла.
Обняла Оріона - лишилась живою.
Тільки вранці полинно-прогоркла
Розчинилась у хвилях сльозою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354539
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: Марина Зоріна