***

А  я  знову  в  полонi  у  карих  очей,
Наче  падаю  в  прiрву  пекельну.
Ι  знову  дивує  звичайнiсть  речей,
А  диво  здається  буденним.

Щось  тепле  у  серцi  немов  пророста,
Щось  тягнеться  в  небо,  де  зорi
Ι  Всесвiту  вiчнiсть  уже  не  пуста,
Ι  пiвночi  темiнь  –  прозора.

Ι  знову  вiтрила  напнулись  вогнем,
Та  в  полум'ϊ    ϊм  не  згорiти…
Я  знову  руками  хапаю  цей  день…
Якщо  не  любити  –  не  жити…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354534
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: Марина Зоріна