На місто мрій, зіжмаканих в кишені,
зраненька Бог пустив найперші сльози.
Танцюють парасольки - навіжені,
Заточується дим в чиїсь легені,
По закутках зашиті прокажені,
У місто заповзає осінь.
Так ледь помітну сивість на волоссі,
так між хористів чути безголосих,
так взуті подивують босим,
так на полях впада колосся.
Коли геть-чисто не кохають,
Це як зумисно уникають,
Стоїш над прірвою - штовхають,
і все з усім переплелося...
............................................
У місті осінь не чекають,
У місті
не чекають
осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354488
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2012
автор: Гаоль Лостяр