Лиш доти буде жити Україна,
Допоки на вустах її дітей
Лунатиме ця мова солов'їна
Гаїв, лісів, степів, морів, озер.
Але коли вбивають мову
Душа болить і котиться сльоза.
"Невже, - питаю у людей довкола -
Нам все одно, що українська
помира?"
Ми не народ, а стадо баранів,
Якщо не здатні захистити мову!
Не варто слухати ослів,
Що оселились в українськім "білім
домі"
Вони лише виконують накази
Кремлівських, ненажерних стін.
Але нам не стерпіть образи,
Давай, Народе, уставай з колін!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354308
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 31.07.2012
автор: Катерина Сергіївна