Час
Заходить сонце... червоніє небо
Та холод пробирає всі думки
Та ні не ліки це це лиш плацебо
Ілюзія забутої вини
Забулося та час все нагадає...
Забулося але не на віки.....
А серце все запамятає....
І закарбує все в думки...
***
Холодні каплі падають на землю
І наче оновляють світ
А ще не вечір ще навіть не темно
та сонце вже заходить за зеніт
А нам усім пробитися крізь будні
І наче немовлям поглянути на світ
Забути про місця ті людні
І довершити незнавершиний політ
Космічні узори
Мрії летіли далеко в зірки
і пісня ця на віки з ними
там дві галактики це я і ти
Там великі світи що здавались малими
Зірки вишивають космічні узори
І сонячне сяйво затьмарить політ
А наче маленькі та незабутні зорі
Що у всесвіті залишають свій слід
пройдуть роки
пройдуть роки ...настане час
Коли весь світ забкде слово
Пройдуть роки... настане час
Поринемо кудись до Бога
Пройдуть роки та ти не вір
Тому що кажуть нам ці люди
пройдуть роки і пройде біль
Але і щастя нам не буде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353415
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: Lilana