Зима трудилася без втоми і без сну:
Морозила усім серця і щоки.
Для того, щоб відчули ще сильніш весну -
Вдягала все навколо в білий спокій.
І так з ентузіазмом Біла захопилася,
Що закувала в кригу геть усе!..
Занадто вже Зима перетрудилася,
Весні такий мороз не до душі прийде.
Тепер Зеленоока виправляти стала
Усі Бабусині замети-помилки.
Спочатку розтопити білі ковдри мала,
Послати землі квіти, деревцям - листки.
А далі - головніша і найтяжча справа:
У душах пробудити почуття.
І як зробити це - Весна чудово знала,
Але без літніх ночей не змогла б.
Пейзажі завікном змінилися на Літо:
Шалена спека і буяння фарб,
Вночі планети змінюють орбіти...
Для спогадів ці ночі - справжній скарб.
А Літо - знай лиш посилає більше Сонця
І людям в голови веселу маячню,
Немов життя маленьке пронеслося,
Зібралось зустрічати Осінь Золоту.
Вона ж весь результат повинна закріпити,
Природу одягти в нове вбрання,
Дорогу жовтим листям устелити,
Щоб знов з морозами прийшла Зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353168
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: Юлія Нечипоренко