Дощ втопив у калюжі пелюстки троянд.
Тих, що кинула ти мені в очі.
І, вколовшися ними, любовний атлант
Не утримав безцінної ноші.
Почуття зледеніле звалилося ниць
І розбилося вщент на асфальті,
А уламки його розлетілися скрізь —
Заховались в буденному гвалті.
І як жити тепер, куди дітись від них?
Виє в серці безмежне провалля,
Від постійних уколів шматочків отих,
Від пекучого болю й страждання…
11.12.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353091
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: Михайлова Ланка