Вийду зранку на поріг!
Припаду до твоїх ніг!
Хмари розведу руками,
І торкнусь роси губами…
Ти співай із солов’ями,
І злети понАд полями!
Сад в трояндах і криниця,
Щастя ллється, мов водиця!
Я пройдуся садом боса,
Розплету пахучі коси.
Зачешу сумну пшеницю,
Принесу в руках водицю!
Стану хлібом я ранковим,
Стану садом я казковим!
Ця криниця – це є Я!
Це є вся твоя сім’я!
Вийду зранку на поріг,
Відіб’юсь слідами ніг!
Знай, як поле сколихнеться,
Хтось до тебе повернеться!
Зловиш мавку у лісах,
Дощ застигне в небесах!
Втому змиє джерелом,
Тіло знову зацвіло..
Поки кроки є неспинні,
Поки є праві і винні,
Поки квіти зацвітають,
І сліди ще не зникають,-
Доти буде Неба синь!
Ранків свіжих голубінь!
Буде вся Земля в садах!
Будуть рОси на вустах!
Доки йтимеш ти полями,
Буду я від ніг слідами…
В полі тільки: Ти і я!
Ти – це вся моя сім’я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352992
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: Sukhovilova