Пробач мені…

Пробач  мені  за  те,  що  не  звертала
уваги  я  на  тебе...Ну  пробач.
В  тодішній  час  я  точно  ще  не  знала,
що  я  жаліти  буду  -  в  серці  плач.

Не  можу  вже  не  думати  про  тебе,
коли  на  самоті  залишусь  я-
мій  розум  тут,  а  серце  -  біля  тебе.
Пробач  мені.Прощення  прошу  я.

Нажаль  не  можу  вже  я  повернути  той  час,
коли  подобалась  тобі.
Я  є  мов  звір  до  ланцюгів  прикутий,
твоя  байдужість-  лютий  ворог  мій.

Скажи,  як  заслужить  твою  прихильність?
Як  стать  жаданою  в  твоїх  очах?!
Скажи,  бо  не  розправлю  я  ніколи
ті  крила,  що  є  в  кожного  із  нас.

Лиш  не  мовчи...Промов  принаймні  слово!
Зустрінь  мене  з  усмішкою  в  очах-
таких  красивих  мов  безкрає  море...
та  обійми...і  більш  не  відпускай!

Тоді,  найщасливішою  я  буду  з  усіх
людей  на  світі.Ти  повір!
Й  нарешті  зможу  на  собі  відчути
любов  твою  у  вихорі  шалених  почуттів...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2012
автор: Христина Рикмас