В пустій кімнаті стихли голоси,
Померкло світло в розрізах фіранки.
А ти тепер сама собі прости
І міцно спи без сумнівів до ранку.
І скажеш мовчки серцю: "відпусти",
Як небо зорі, як вуста прощання.
Бо хто ж таке на світі допустив,
що мовить "відпускаю" без вагання?..
Чи так хотілось? Тільки буде так.
Пролиє світло вицвіла фіранка,
А я сприйму то, ніби долі знак
Щасливо спати до самого ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: Марічка9