У мене так ниє між ребер, ніби хтось висмоктує з мене душу, намотує на свої трухляві пальці мої кишки і зчавлює передсердя безперервними рухами.
Я знаю, хто то… хто той хижий волоцюга, що бродить по моєму змученому тілу…
Я знаю його, я бачила його вже не вперше… І що жахливіше, я впевнена, що це наша не остання зустріч…
Чому він так любить знущатися з людей?
Він кровопивця? Мазохіст? Патологоанатом?
Навіщо він чіпляє саме за живе між ребер?
Навіщо він розбурхує в венах кров до 9-тибального шторму?
Він ненавидить спокій і врівноваженість…
Він засуджує звичку й байдужість…
Він пригнічує егоїзм та безжертовність…
Він – АМУР. Волоцюга сердечних доріг та злодій спокійних душ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352705
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: Троянда Пустелі