... передаю відчуття закоханої душі, що втратила свою половину
[світлій пам'яті мого кума]
Я сумом захотіла стати,
Великим смутком, цілим горем.
Враз захотілось світ обняти…
І затопити його морем
Я не кривлю душею, справді,
Такі думки в мені таїлись.
Враз захотілось, щоб по правді
Усі від мене відступились.
Так, наче я і не існую,
Забули б навіть, що була…
Ото тоді вже посумую
І спалю все в душі до тла.
Воно і так вже догорає –
Останнє, що в душі живе,
А я йому ще масло маю,
Доллю, нехай вже спалахне.
Нехай моя душа палає,
А я стою і не болить,
Бо й болю я на те не маю,
Бо й біль не хоче в мені жить.
Як затанцюю на останках!
Аж розлетиться попелець.
Поплачу день без перестанку,
На тому скажу: Все, кінець!
Кінець прийшов моєму суму,
Я схоронила вже його.
Помолюсь Богу.
Порятунок?
Спасибі… Я ждала цього.
2009 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352640
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: Інна Пінна