Туманом сивим вечір вкрився.
Гуляти вітер вже втомився,
Принишк,притих і споглядає, -
За обрій сонечко сідає...
Дарує всім тепло і світло,
Хвилина...й попрощається зі світом.
Останній промінь згасне,стане,
І дню на зміну ніч настане.
Та сонцю так не хочеться вмирати
Й неначе просить почекати:
"Заждіть ще трішки, ще лиш мить...",
Та потік часу все біжить.
І в темряви благає волі,
Не кориться печальній долі.
З пітьми проміння простягає
І помочі у всіх благає.
І віття пестить і цілує,
Може, воно його врятує?
І хвилі ставу золотить...
Вода безсила...лиш блистить.
І враз червоним небо заіскрилось...
Це сонце в відчаї розбилось.
У всьому, що любило й берегло
Для себе допомоги не знайшло.
Тоді заплакало росою на траві,
Журливо заспівали солов'ї...
Ніхто не взмозі час спинити.
Потрібно з цим змиритись
й просто далі жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352615
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: goriwok