Спеклися роси у лугах.
Застигли хмари в небесах.
Кров в жилах ствердла, наче камінь.
Коханню смерть співає: «Амінь!»
Пів життя без твердого плеча
Лабіринтами долі ішла.
Хоч вмирала, лишилась жива –
Дві ноги, дві руки, два крила.
А мені і не треба у житті більш нічого –
Ні кохання неземного, ні напою хмільного,
Ні солодких десертів, ані перцю і сала,
Тільки б у моїх дітей усе добре грало.
Тільки б були вони завжди здорові й веселі,
Тільки б мир і хліб насущний були в їх оселях.
А мені ж чого? Кисню, сонця і шмат неба,
А так більше нічого уже й не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352459
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)