Думки, думки…

Спеклися  роси  у  лугах.
Застигли  хмари  в  небесах.
Кров  в  жилах  ствердла,  наче  камінь.
Коханню  смерть  співає:  «Амінь!»

Пів  життя  без  твердого  плеча
Лабіринтами  долі  ішла.
Хоч  вмирала,  лишилась  жива  –  
Дві  ноги,  дві  руки,  два  крила.


А  мені  і  не  треба  у  житті  більш  нічого  –  
Ні  кохання  неземного,  ні  напою  хмільного,  
Ні  солодких  десертів,  ані  перцю  і  сала,  
Тільки  б  у  моїх    дітей  усе  добре  грало.
Тільки  б  були  вони    завжди  здорові  й  веселі,  
Тільки  б  мир  і    хліб  насущний  були  в  їх  оселях.
А  мені  ж  чого?  Кисню,  сонця  і  шмат  неба,
А  так  більше  нічого  уже  й  не  треба.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352459
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)