* * *
Хоронили городнього злодія.
У задумі стояли мовчки.
Винувато ховали очі.
І по-вовчому вила мелодія.
Не казали промов. Ятрилося:
і трудився ж, не пив багато,
і приносив добро до хати.
Навкруги стільки злого творилося.
А невдаха попавсь на "гарячому".
І, здається, й не крав, як інші.
Ніби й не попадавсь раніше.
Але били його по-звірячому...
Хоронила сім’я годувальника.
І себе, і його судили.
І було якось дико й дивно:
тих, що били, – не дуже й лаяли.
Поминальні хилили, зітхаючи, –
розганяли думок отару.
А мовчали про Божу кару,
і за нього, й за себе каючись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352453
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА