Хочеться вірити – ти теж сумуєш.
Пишеш маленькі етюди про мої руки.
Бо різні країни – це ще не привід
Різні країни не до розлуки.
Я сподіваюсь на те, що ти любиш.
В комп’ютерних іграх шукаєш наші історії.
Раптом хтось переписував наше життя…
А тепер у нас різні території…
Маю надію, що твої дороги ведуть праворуч.
Бо зліва лише несправжні. А ми обмежені ріками.
Ранена відстанню я загоююсь твоїм голосом…
Як найдорожчими ліками….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352427
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Анна Помаранська