Не можна все сприймать буквально,
Життя іде своїм шляхом.
Куди іде? Ось це вже тайна,
Яку відгадуєм ривком.
Не все, що бачиш-справедливо;
Не все, що чуєш - то брехня.
Сприймаєм світ трохи лякливо
І переляк той в нас з маля.
Минає час, біжать століття
І світ міняється невпинно.
Чому відсутні мальв суцвіття,
А біля хат нема калини?
Сучасне все. Все так інакше:
В дружин не крита голова,
В словах багато дуже фальші,
А гроші творять скрізь дива.
Ну, а душа? Душа вмирає.
Та ні! Заточує гранітом
Свій світ. Тепла бажає...
Та легше з камнем в грудях жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Ніка Мельник