Я люблю так комп’ютер включати
І блукати в світах віртуальних…
Переписки всі наші читати
Знову заново… Стільки печальних
І сумних, і приємних моментів!
Неможливо усе це забути!
Ніжні фрази, тепло компліментів –
Я б хотіла усе повернути!
Та ніщо не повториться двічі…
Почуття не підвладні контролю.
Я, напевно, не впаду у відчай,
Та не можу дивитись без болю
На ту осінь, що щастя принесла…
Може здатися факт неймовірним,
Та тоді я душею воскресла,
Переповнена щастям безмірним.
Знову хочу тебе відчувати
В своїм серці так, ніби кордони
Розступились. І знову кохати,
Зруйнувати усі перепони.
Хочу я, щоб часи ті настали,
Коли ми вечорами п’янкими
Попід небом з тобою літали
І змагались з вітрами стрімкими.
Коли ковдрою тихо накрившись,
Я строчила тобі есемеску.
До подушки лицем притулившись,
Потопала у радості сплеску.
Поверни мене в світ тої казки!
В намаганнях любов зберегти
Як могли ми зазнати поразки
Замість того, щоб перемогти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2012
автор: Юлія Ярема