ПерУна тиждень...
А Сили Батько не дає.
Дощем так довго з Неба ллє,
а скУпиться на блИскавки
і грОми.
В душі моїй
туди-сюди пороми
думок снують,
Дощем падУть
на сутінки надій.
Перуне, Батьку мій,
Та ж зглянься наді мною!
Ввійди у мене
повноцінною грозою
і громовицями
відкрий ворота в Сваргу
і ясність Дару
зазирнути в Див.
Раптовий мій порив -
Благослови в дорогу
І засурми у свОї рОги
Так, щоб не зчулася Земля
у мене під ногами
Й заграла з Вітром
знОву нові гами
Із Пісні Вічності...
І з щастя
зІткане недавно полотно
На два розкрай!
я вишию на ньому Рай
й сорОчки зшию
для Вогнів
і Перуниці на собі
Його руками витчу.
Це так незвично...
Видіння
пучками ловлЮ
І населяю на прозору волосінь.
Я прагну в твою Сінь...
Осяяну вологими Сонцями
Я скріплюю Покон серцями
в ПерУнів тиждень,
Батьку, будь із нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352307
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: LaLoba