́
Ти відцвіла...Неспоглянувши весну,
яка буяє ніжним білим цвітом…
Тебе нема…А я ніяк все не збагну,
Що ти вже попрощалася з цим світом.
Прости мені, рідненька за сльозу.
За те, що вже не стрінемося літом.
Я образ твій у серці збережу,
а біль душі, розвію в полі вітром.
Ти приходи до мене в миті сну,
як темна ніч, блукає нашим світом.
Я розповім тобі про цю весну,
яка буяє ніжним білим цвітом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351884
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.07.2012
автор: ганна станіславська