Я чула, як дихає зима цілунком на твоїх зап'ястях.
І бачила, як тонуть кораблі людських мрій.
І як викидає море сміття зі сварок і гнилих слів на осоружний люд.
Я читала,як люди ростуть в горі і маліють в щасті.
Тож,мій осквернений вже-не-першим-гріхом-сину,ти
прийшов на світ боротись за право померти гідно.
Ти народився,щоб згодом віддати тіло землі,а душу-небу.
Тож живи просто і цілуй вуста,слова з
яких змушують тебе відчути крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351869
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: Олена Ганько