неволя кохання

Одягаю  небо  на  себе,  
Вільним  птахом  над  морем  лечу,  
Душа  шалено  прагне  до  тебе,
Але  я  сумлінно  мовчу.

Свобода  -  річ  незбагненна,
Каземати  чатують  усюди,  
Просто  частіше  усього  таємно,  
В'язницю  будують  для  себе  люди...

А  я  житиму  в  золотій  клітці,  
Будуватиму  повітряні  замки,  
Тяжко  спочатку  вільні  птиці,  
Зненацька  втиснутій  в  обмежені  рамки.

Звикну,  змирюсь,  переболить,
Буду  міряти  життя  сміхом,  
Просто  важливо  щоб  кожну  мить,
Ти  біля  мене  нестримно  дихав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351847
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: верлібрі