Не думай... Все... Забудь мене, забудь.
Не нам ця злива виплекала щастя.
По венах протікає мовчки ртуть...
І нащо мало статись так? Ну, нащо?
І не сумуй. Живи на повен вдих,
на повні груди тішся сонцю й квітам.
Не треба тобі більше слів сумних,
тобі потрібне літо, вічне літо.
А я минув... Згорів... Зітлів... Погас.
Лишилось серцю ще палахкотіти.
Як жаль, що сонце світить не для нас...
Як жаль, що це не наше спільне літо...
Не згадуй. Ні. Нехай переболить,
не муч свою й так вистраждану душу.
Любитиму, допоки буду жить...
Але, на жаль, без тебе жити мушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351742
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2012
автор: Мак Леланд