Колихається гойдалка тихо,
Так невинно і так неспроста,
Забавляє вона моє лихо,
Так леліє як матір дитя
Споглядаю на них преспокійно,
Ані грама ні ревності, зла,
Знаю лиху моєму надійно,
В добрі руки його віддала.
Я зцуралася горя у горі
І не щЕмить від цього ні раз,
Я довірила вітрові долю
І не маю на неї образ,
Бо образи гойдає колиска,
Їм виспівує дикі пісні,
Я на зАбавку гляну їх зблизька
І спокійно так стане мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351239
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Інна Пінна