ЇСКІВСЬКІ ЕТЮДИ

З  давнини  прегарне  це  село!
Пракозацьке,  працьовите,  славне.
Тут  не  дуже  ойкали  Івани,
хоч  легкого  хліба  не  було.

Терпеливі  й  щирі.  Подивись,  –
не  перевелись  прекрасні  люди.
Малювати  їсківські  етюди
можна,  певно,  й  краще,  ніж  колись.

У  дворах  тут  –  і  вода,  і  газ.
На  Пречисту  –  храм.  Є  й  новосілля.
На  барвисте  їсківське  весілля
завітав  би  ще  хоч  раз  Тарас!

Глянь,  –  на  в’їзді  замінили  знак.
Герб  села  придумали  під  свято.
З’їхалось,  зійшлось  людей  багато.
Ювілей  –  чотириста!  Ось  так!

Хліб  і  сіль.  Уквітчаних  дівчат,
наче  наречених,  нарядили.
І  під  церкву  місце  освятили.
Знає  небо,  чи  прийшов  той  час.

З  табунця  розбіглися  хмарки,
мов  приїжджі  «грамотні  льогковки».
Он  лісок  сосновий.  Як  там  ловко!
День  і  справді  видався  жарким.
На  ставку  шепоче  осока.
Сполошилося,  принишкло  птаство.
В  буйній  зелені  гигоче  панство  –
сита  челядь  в  білих  сорочках.

З’їхались  круті  соліднячки,
обживають  затишну  поляну.
І  трава,  і  навіть  вуха  в’януть...
Ген  Челядна,  –  краєвид  який!
Дискутують,  мовлять  все  про  все.
І  тутешні,  і  заїжджі  лиця.
Пурхають  квітчасті  молодиці
в  затінку  згорьованих  осель.
Біля  школи  –  гомінливий  люд,
торгаші  всілякі,  кузов-сцена,
різні  там  аматори,  спортсмени...
Ну,  а  тут  –  еліта,  –  клуб  валют.

Трударям  сказали:  «Молодці!»
Напоказ  дали  дядькам  дуляри,
щоб  вони  гарненько  погуляли,  –
булаву  відчули  у  руці.
Захід  показний,  вважай,  відбувсь.
А  народ  гуляти  дуже  хоче...

З  вудкою  притих,  примружив  очі,
балачкам  не  вірячи,  дідусь.
На  ставку  гойднувся  поплавок.
За  дешевим  пивом  стала  черга.
Онде  красень-дуб  і  бюст  Шевченка.
Вибілений  клуб.  Новий  замок.
Ні,  недавно  навіть  був  концерт.
Дискотека  є.  Навпроти  –  бари.
А  от  книг  нових  –  давно  немає,
бо  даються  копійки  на  це.

Скільки  тут  митців  –  умілих  рук!
Гарні  родять  в  Їсківцях  поети.
Але  легше  спершу  їм  померти,
аби  щось  колись  попало  в  друк.

В  школі  краєзнавчий  є  музей.
Пам’ять  неможливо  розікрасти.
Досі  тут  ще  є  ентузіасти,
та  спасти  вдається  їм  не  все.

Як  же  швидко  й  лячно  час  летить!
Та  співають  ще  жінки  й  дівчата.
(У  жінок  –  доволі  онучаток).
Ще  живий  фольклорний  колектив.
25  відсотків...  на  квітки.
Молодиці  по  краплині  кануть.
«Горлицю»  недавно  слухав  Канів.
Думалося:  пісня  –  на  віки...

І  коли  пололи  буряки,
і  на  фермі,  й  на  току  –  співали.
Щемна  пісня  душу  зігрівала.
А  тепер  –  царюють  будяки.

У  сусідні  Пуленці  піди.
(Пуленці  чи  Пулинці?)
Як  справді  –
точно  вже  не  скажуть  і  в  сільраді.
...  Скоро  вже  не  буде  й  череди.

Магазин?  Медпункт?..  
Одні  хати.
Вештаються  ще  пенсіонери.
Кілька  дач:  пани  лікують  нерви.
А  колись  Тарас  отут  ходив.

Ген  по  Україні  –  вандалізм.
Шастають  злодюги,  долі  вдячні.
Тягнуть  все,  найбільше  –  залізяччя.
Процвітає  плідно  –  популізм.

Обіцянки  правдуни  речуть.
Від  брехні  солодкої  –  блювання.
Вибори  –  пора  галасування.
Жди,  сіромо.  Вкрадуть  і  втечуть.

Вибачте,  трудяги-земляки.
Це  село  порівняно  –  найкраще.
Є  чого  й  радіти.  Але  нащо?
Адже  ще  жирують  «будяки».
Бур’яняться-гибіють  поля.
Сатанієм.  Розтрощили  ферми...
Трактористи  й  доярки  померли?
Не  набридло  слухати  «ля-ля»?

Остогидло  челядь  умовлять:
«Фільм  візьміть  –  «Шевченкові  джерела».        
Скільки  літ  кажу.  Однак  –  даремно.
Швидше  те  почує  немовля.
...  Як  же  вправно  стелять  на  словах!
І  глуха  собака  вже  завила.
Треба,  браття,  братися  за  вила!
Від  брехні  вже  пухне  голова.

То  яке  життя  чекає  нас?
Кажуть,  на  селі  ідуть  реформи.
Футболістам  спонсор  видав  форму  –
секонд-хенд  від  фірми  «Адідас».

Житиме  лиш  той,  хто  досі  жив.
Виграє  на  сонечку  водиця.
Їсківці.  Шевченкова  криниця.
Мерседесик,  вольво,  биця-джип...

2002

Олександр  Печора

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350819
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА