Платцкартні вагони сплять беспокійним сном,
прямують по коліях, мчать, у вогнях зупиняючись привокзальних.
Люди - на море, додому, від вічних втом,
Люди тікають в вагонах, в купе і спальних.
Швидко летять дерева, гримлять мости,
Потяг шукає долі, шукає спраги.
Ніч захлинається мовчки, без зайвих слів.
Нам би шукати сили або наснаги.
Вікна одчинені, вітер свистить схололий,
Пляшки з водою здригаються від розвилок.
Скоро світанок, скоро вже буде, скоро.
Варто лиш тільки тихі розкрити крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350294
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2012
автор: Марина Смагіна